візитний
ВІЗИ́ТНИЙ, а, е. Стос. до візиту.
Посідали вони на канапі і почали звичайну візитну розмову (Н.-Лев., І, 1956, 168);
// Признач. для візитів.
Безбородько не міг обігнатися від агентів. Погодився ще на один візитний костюм (Вільде, Сестри.., 1958, 55).
Візи́тна ка́ртка — картка з прізвищем, ім’ям та по батькові, іноді з адресою її власника для вручення під час знайомства або візиту.
Це моє корисне винахідництво перервав кур’єр, подавши візитну картку (Кулик, Записки консула, 1958, 45).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- візитний — візи́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- візитний — -а, -е. Стос. до візиту. || Признач. для візитів. Візитна картка — а) картка з прізвищем, ім'ям та по батькові, іноді з адресою її власника для вручення під час знайомства або візиту; б) кого, чого. Про прикмети, показники, характерні для кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- візитний — ВІЗИ́ТНИЙ, а, е. Стос. до візиту. Посідали вони на канапі і почали звичайну візитну розмову (І. Нечуй-Левицький); // Признач. для візитів. Безбородько не міг обігнатися від агентів. Погодився ще на один візитний костюм (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах