1. Словник української мови в 11 томах

вільгота

ВІЛЬГО́ТА¹, и, ж.

1. Те саме, що во́гкість.

Ранок зачинався тихий та лагідний, все навкіл: і трави, і дерева, і кущі — наче завмерло, умліваючи в передденній вільготі (Смолич, Мир.., 1958, 465).

2. Те саме, що воло́га.

Очі в неї блищать якось особливо .. Здається, тепер в них блищав не вогонь, а вільгота (Голов., Крапля.., 1945, 7).

ВІЛЬГО́ТА², и, ж., заст. Певна свобода в дотримуванні законів, правил, зобов’язань.

[Денис:] Дайте ви мені отак, як я оце стою: десятин з тридцять землі на вічність.., годів [років] на п’ять вільготу (Кроп., II, 1958, 14);

Одні гудили її, інші, навпаки, запевняли, що тільки в Каховці справжні вільготи (Гончар, Таврія.., 1957, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вільгота — вільго́та 1 іменник жіночого роду вогкість вільго́та 2 іменник жіночого роду послаблення обмежень рідко Орфографічний словник української мови
  2. вільгота — I -и, ж. 1》 Те саме, що вогкість. 2》 Те саме, що волога. II -и, ж., заст. Певна свобода в дотримуванні законів, правил, зобов'язань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вільгота — ВІЛЬГО́ТА¹, и, ж. 1. Те саме, що во́гкість. Дощ був під вечір, і у вікно – вільгота (Д. Бузько); Ранок зачинався тихий та лагідний, все навкіл: і трави, і дерева, і кущі – наче завмерло, умліваючи в передденній вільготі (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. вільгота — ВОЛО́ГА (рідина, яка конденсується на чомусь, міститься десь), ВО́ГКІСТЬ, ВІ́ЛЬГІСТЬ, ВІЛЬГО́ТА, ВІ́ЛЬГА рідше. Вона з небувалою насолодою спочатку угамувала спрагу, а тоді занурила обличчя з запаленими повіками в свіжу й холодну вологу (З. Словник синонімів української мови
  5. вільгота — Вільгота, -ти ж. Льгота, облегченіе; отсрочка. Зміев. у. Попроси, щоб дав вільготи хоч на три часи, щоб передумати мені, що в мене дома. Чуб. II. 18. Словник української мови Грінченка