1. Словник української мови в 11 томах

вільха

ВІ́ЛЬХА, и, ж. Листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових.

Верхи вільх та верб у лузі горіли червоним світлом (Н.-Лев., III, 1956, 342);

В понижених місцях балок росте окремими групами чорна, або клейка, вільха (Парк Олександрія.., 1949, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вільха — ві́льха іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вільха — -и, ж. Листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вільха — ВІ́ЛЬХА, и, ж. Листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових; вільшина. Верхи вільх та верб у лузі горіли червоним світлом (І. Нечуй-Левицький); Вільха, кущі бузини щільно тулились до його [будинку], по стінах вився дикий хміль (С. Словник української мови у 20 томах
  4. вільха — Дерево або кущ родини березових, поширене в пн. півкулі; в Україні 3 види, найпоширеніша в. клейка (в. чорна); росте у лісах, іноді утворює чисті насадження — вільшняки; деревина м'яка, іде на виготовлення фанери; з кори в. одержують барвники; супліддя й кору використовують у медицині. Універсальний словник-енциклопедія
  5. вільха — Ві́льха, -хи, -сі; ві́льхи, вільх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вільха — Вільха, -хи ж. Ольха. Betula almus. Сіла, пала галка на зеленій вільсі: не хилися, вільхо, бо й так мені гірко. Мет. 251. ум. вільшка. Волч. у. Словник української мови Грінченка