вінувати
ВІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., заст. Давати віно, посаг.
Журилася мати, чим зятя вінувати (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вінувати — вінува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- вінувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., заст. Давати віно, посаг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вінувати — ВІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, заст. Давати віно, посаг. Журилася мати, чим зятя вінувати (Сл. Гр.). Словник української мови у 20 томах
- вінувати — Вінувати, -ную, -єш гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338. Словник української мови Грінченка