1. Словник української мови в 11 томах

віровідступник

ВІРОВІДСТУ́ПНИК, а, ч., заст. Той, хто відрікся від своєї віри.

Біскуп казав далі;.. І ще тут, на землі, зазнаєте ви прообразу пекельних мук, уготованих дияволові і ангелам його разом зо всіма віровідступниками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віровідступник — віровідсту́пник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. віровідступник — -а, ч., заст. Той, хто відрікся від своєї віри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віровідступник — ВІРОВІДСТУ́ПНИК, а, ч. Той, хто зрікся своєї віри. Біскуп казав далі: .. І ще тут, на землі, зазнаєте ви прообразу пекельних мук, уготованих дияволові й ангелам його разом зо всіма віровідступниками (З. Словник української мови у 20 томах
  4. віровідступник — див. зрадник Словник синонімів Вусика
  5. віровідступник — ВІРОВІДСТУ́ПНИК (людина, що відреклася від своєї віри, релігії), ВІДСТУ́ПНИК, БОГОВІДСТУ́ПНИК, РЕНЕГА́Т, ДИСИДЕ́НТ, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, НЕДО́ВІРОК (той, хто зрікшись своєї віри, прийняв іншу); ЄРЕТИ́К (людина, що відійшла від догм панівної релігії). Словник синонімів української мови