1. Словник української мови в 11 томах

вірогідний

ВІРОГІ́ДНИЙ, а, е. Який не викликає сумніву; достовірний.

Найбільш вірогідними є відомості Геродота про найближчі до Ольвії території (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 126);

Всю цю ніч Галя думала, як сказати матері те, що вона вирішила. Вигадувала різні причини. І всі вони здавалися їй такими вірогідними (Мокр., Острів.., 1961, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірогідний — (який не викликає сумнівів) імовірний, правдивий, достовірний. Словник синонімів Полюги
  2. вірогідний — вірогі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. вірогідний — (- дані) імовірний, ймовірний; (- джерело) надійний, безсумнівний. Словник синонімів Караванського
  4. вірогідний — Вірогідний та ймовірний Ці прикметники часом уважають за тотожні й помилково пишуть: «Я знаю про це з імовірних джерел»; «Таке припущення — вірогідне». А треба було написати навпаки: в першій фразі — вірогідних, у другій — імовірне. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. вірогідний — -а, -е. Який не викликає сумніву; достовірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вірогідний — ВІРОГІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який не викликає сумніву; достовірний. Оповідали не цілком вірогідні речі, але оповідали всі одноголосно і однаково (Г. Хоткевич); Всю цю ніч Галя думала, як сказати матері те, що вона вирішила. Вигадувала різні причини. Словник української мови у 20 томах
  7. вірогідний — ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст. Словник синонімів української мови