1. Словник української мови в 11 томах

віронька

ВІ́РОНЬКА, и, ж. Пестл. до ві́ра¹ 1.

Глянула, та й очам своїм віроньки не йму. Се ж мій братичок ріднесенький! (Вовчок, І, 1955, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віронька — ві́ронька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. віронька — ВІ́РОНЬКА, и, ж. Пестл. до ві́ра¹ 1. Глянула, та й очам своїм віроньки не йму. Се ж мій братичок [братик] ріднесенький! (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  3. віронька — не йня́ти / не пойня́ти ві́ри кому, чому і без додатка. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити кому-, чому-небудь. — А ти не дуже йми віри людям. Я страшний тільки для ворогів (І. Фразеологічний словник української мови
  4. віронька — Віронька, -ки ж. ум. отъ віра. Словник української мови Грінченка