1. Словник української мови в 11 томах

віршовий

ВІРШОВИ́Й, а, е.

1. Стос. до вірша.

Се й були взірці, після котрих компоновано драми на релігійні сюжети, від котрих запозичувано головно віршову форму (Фр., XVI, 1955, 215);

Він [П. Грабовський] вживає різні віршові розміри: ямб, хорей, дактиль, амфібрахій та ін. (Укр. літ., 9, 1957, 177).

2. Написаний віршем.

В літературній творчості періоду громадянської війни панівне місце займають віршові жанри (Іст. укр. літ., II, 1956, 50);

Бажанова "Клятва" по заслузі стала одним із "заглавних" творів нашої воєнної поезії, — це прекрасний взірець карбованої віршової публіцистики (Вітч., 10, 1964, 155);

Віршовий твір.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віршовий — віршови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. віршовий — -а, -е. 1》 Стос. до вірша. 2》 Написаний віршем. Віршовий твір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віршовий — ВІРШОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до вірша. Се й були взірці, після котрих компоновано драми на релігійні сюжети, від котрих запозичувано головно віршову форму (І. Франко); Та годі. Лист пора дівочий У віршовий укласти лад. Я слово дав, – і що ж?... Словник української мови у 20 томах
  4. віршовий — Віршови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. віршовий — Віршовий, -а, -е Стихотворный. О. 1862. ІІІ. 52. Словник української мови Грінченка