1. Словник української мови у 20 томах

віршовий

ВІРШОВИ́Й, а́, е́.

1. Стос. до вірша.

Се й були взірці, після котрих компоновано драми на релігійні сюжети, від котрих запозичувано головно віршову форму (І. Франко);

Та годі. Лист пора дівочий У віршовий укласти лад. Я слово дав, – і що ж? Назад Тепер би взяв його охоче (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Павло Грабовський вживає різні віршові розміри: ямб, хорей, дактиль, амфібрахій та ін. (з навч. літ.).

2. Написаний віршем.

В літературній творчості періоду громадянської війни панівне місце займають віршові жанри (з навч. літ.);

Бажанова “Клятва” по заслузі стала одним із провідних творів нашої воєнної поезії, – це прекрасний взірець карбованої віршової публіцистики (із журн.);

Віршовий твір.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віршовий — віршови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. віршовий — -а, -е. 1》 Стос. до вірша. 2》 Написаний віршем. Віршовий твір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віршовий — Віршови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. віршовий — ВІРШОВИ́Й, а, е. 1. Стос. до вірша. Се й були взірці, після котрих компоновано драми на релігійні сюжети, від котрих запозичувано головно віршову форму (Фр., XVI, 1955, 215); Він [П. Словник української мови в 11 томах
  5. віршовий — Віршовий, -а, -е Стихотворный. О. 1862. ІІІ. 52. Словник української мови Грінченка