1. Словник української мови в 11 томах

віспуватий

ВІСПУВА́ТИЙ, а, е. Покритий шрамами від віспи; рябий.

Се був високий, рудий чоловік з віспуватим лицем (Фр., VIII, 1952, 411);

Його віспуваті щоки схожі на сірий шлях, прибитий краплинами дощу (Стельмах, Хліб.., 1959, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віспуватий — віспува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. віспуватий — -а, -е. Покритий шрамами од віспи; рябий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віспуватий — див. віспований Словник чужослів Павло Штепа
  4. віспуватий — ВІСПУВА́ТИЙ, а, е. Покритий шрамами від віспи; рябий. Се був високий, рудий чоловік з віспуватим лицем (І. Франко); Його віспуваті щоки схожі на сірий шлях, прибитий краплинами дощу (М. Стельмах); У Гречаного віспувате обличчя – ніби соняшник, з якого меткі горобці позбивали насіння (Є. Гуцало). Словник української мови у 20 томах
  5. віспуватий — ВІСПУВА́ТИЙ (з шрамами, ямками на шкірі після віспи), ПОВІСПО́ВАНИЙ, РЯБИ́Й, ПОДЗЬО́БАНИЙ ВІ́СПОЮ (ПОДЗЮ́БАНИЙ ВІ́СПОЮ), ТАРАНКУВА́ТИЙ розм., ДЗЮБА́ТИЙ розм. У Гречаного віспувате обличчя — ніби соняшник, з якого меткі горобці поспивали насіння (Є. Словник синонімів української мови