1. Словник української мови в 11 томах

вітронько

ВІ́ТРОНЬКО, а, ч. Зменш.-пестл. до ві́тер.

[Молодиці й дівчата:] Ой, повій, вітроньку, по крутій горі (Н.-Лев., II, 1956, 445).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітронько — ві́тронько іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вітронько — ВІ́ТРОНЬКО, а, ч., нар.-поет. Зменш.-пестл. до ві́тер 1. Вітронько не віє, гілля не колише (з народної пісні); [Молодиці й дівчата:] Ой, повій, вітроньку, по крутій горі (І. Нечуй-Левицький); Писала листи ніченьками, А печатувала слізоньками, А пересилала тими буйними вітроньками (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах