в’яжучий

В’Я́ЖУЧИЙ, а, е. Який має властивість скріплювати, склеювати тверді матеріали (про розчин вапна, цементу і т. ін.).

Для виготовлення в’яжучих матеріалів у цегляних і кам’яних кладках пісок змішують з цементом або вапном (Хімія, 7, 1956, 101);

Він [бентоніт] є незамінимою в’яжучою речовиною при виготовленні агломерату (Роб. газ., 27. III 1966, 2);

// у знач. ім. в’я́жуче, чого, с. Матеріал, який в’яже (в 5 знач.).

Шлаки металургійних підприємств використовують як в’яжуче для заміни цементу (Наука.., 10, 1961, 8).