в’яз
В’ЯЗ, а, ч. Листяне дерево (іноді кущ) з нерівнобокими листками та міцною деревиною.
В’язи покрили свої голови брунатно-рожевими кучерями і злилися в ціле море м’якої вовни (Коцюб., II, 1955,. 427);
Надзвичайно посухостійким і солевитривалим є дрібнолистий в’яз (Колг. енц., І, 1956, 710);
*У порівн. Сам [парубок] високий, статний, як в’яз, бравий, як сокіл (Мирний, І, 1954, 77).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- в’яз — в’яз, в’язь, яз, в’язи В’яз – листяне дерево. В’язь – прісноводна риба родини коропових; спосіб скріплення дерев’яних частин будівлі; зав’язь; вид старовинного декоративного письма. Яз – пліт, частокіл упоперек річки, затоки, в які вставляють вершу чи ятір. В’язи – шия. Скрутити в’язи. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- в’яз — В’ЯЗ – В’ЯЗЬ – ЯЗ – В’ЯЗИ В’яз, -а, ч. Листяне дерево. В’язь1, -я, ор. -ем, ч. Прісноводна риба родини коропових. – Пам’ятаєш, якого ти в’язя вранці підсік на вудочку? – "Пам’ятаю... Ти зловив, а я лишень до берега підвів, до підсаки" (Є.Гуцало). Літературне слововживання