в’яз
в’яз, в’язь, яз, в’язи
В’яз – листяне дерево. В’язь – прісноводна риба родини коропових; спосіб скріплення дерев’яних частин будівлі; зав’язь; вид старовинного декоративного письма. Яз – пліт, частокіл упоперек річки, затоки, в які вставляють вершу чи ятір. В’язи – шия. Скрутити в’язи.
Джерело:
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- в’яз — В’ЯЗ – В’ЯЗЬ – ЯЗ – В’ЯЗИ В’яз, -а, ч. Листяне дерево. В’язь1, -я, ор. -ем, ч. Прісноводна риба родини коропових. – Пам’ятаєш, якого ти в’язя вранці підсік на вудочку? – "Пам’ятаю... Ти зловив, а я лишень до берега підвів, до підсаки" (Є.Гуцало). Літературне слововживання
- в’яз — В’ЯЗ, а, ч. Листяне дерево (іноді кущ) з нерівнобокими листками та міцною деревиною. В’язи покрили свої голови брунатно-рожевими кучерями і злилися в ціле море м’якої вовни (Коцюб., II, 1955,. Словник української мови в 11 томах