1. Словник української мови в 11 томах

в’язальниця

В’ЯЗА́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до в’яза́льник.

Юрба в’язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Щог., Поезії, 1958, 376);

За косарями в’язальниці вхопилися за перші снопи, любовно зв’язуючи їх крутими перевеслами (Ле, Історія радості, 1947, 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в’язальниця — В’яза́льниця, -ці, -цею, -це! -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)