в’язниця

В’ЯЗНИ́ЦЯ, і, ж. Приміщення, де тримають в’язнів.

Чи правда, що губили Пилипка в в’язниці? (Сл. Гр.);

Хмельницький, засуджений гетьманом Потоцьким на смерть, утік із в’язниці і прямував на Січ (Фр., IV, 1950, 174);

Кинути можна співця до в’язниці, — Пісню ж його не посадиш за грати (Забашта, Вибр., 1958, 60);

*Образно. У Російській імперії розправлялися з "інородцями" за те, що вони хотіли волі. Недаром колишню Росію звуть "в’язницею народів" (Донч., I, 1956, 127).