1. Словник української мови в 11 томах

гавкіт

ГА́ВКІТ, коту, ч. Те саме, що га́вкання.

Він тілько почув Шарків ляскучий гавкіт і нестямний грюк сінешних дверей (Мирний, IV, 1955, 126);

За брамою чулись голоси, собачий гавкіт (Збан., Незабутнє, 1953, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гавкіт — га́вкіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гавкіт — Брехіт, брех, (з усіх боків) валування, ґвалтування; (цуцика) дзявкіт; гавкотіння, гавкання, гавкотня, гавк. Словник синонімів Караванського
  3. гавкіт — -коту, ч. Те саме, що гавкання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гавкіт — ГА́ВКІТ, коту, ч. Уривчасті звуки, що утворюються при гавканні собак, лисиць та деяких інших тварин. Він тільки почув Шарків ляскучий гавкіт і нестямний грюк сінешних дверей (Панас Мирний); Григорій дивувався. Словник української мови у 20 томах
  5. гавкіт — див. звучання Словник синонімів Вусика
  6. гавкіт — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм. Словник синонімів української мови