1. Словник української мови в 11 томах

гайморит

ГАЙМОРИ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки гайморової порожнини.

У хворих на гайморит часто втрачається нюх, з’являється сльозотеча, світлобоязнь, знижується працездатність (Веч. Київ, 12.III 1958, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гайморит — гаймори́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гайморит — -у, ч. Запалення слизової оболонки гайморової порожнини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гайморит — ГАЙМОРИ́Т, у, ч., мед. Запалення слизової оболонки гайморової порожнини. У дітей гострий гайморит нерідко виникає під час гострого нежитю, грипу, кору, скарлатини та інших інфекційних захворювань, а також внаслідок ураження коренів верхніх зубів (з наук. Словник української мови у 20 томах
  4. гайморит — гаймори́т запалення придаткової порожнини носа – гайморової чи щелепної. Від прізвища англійського анатома 17 ст. Н. Гаймора. Словник іншомовних слів Мельничука