1. Словник української мови в 11 томах

гайнувати

ГАЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех. Витрачати марно, розтринькувати, переводити.

— Ти мені глини не гайнуй (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 328);

— Завтра не гайнуй мені дня, а то старий Горенко ще столярським аршином плечі зміряв (Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 155).

2. неперех., діал. Гуляти.

Літом хто гайнує, той зимою голодує (Укр.. присл.., 1955, 107).

3. перех., діал. Мучити.

І не було того дня, тієї години, щоб не лаяли, не гайнували Солохи (Мирний, І, 1954, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гайнувати — гайнува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гайнувати — (майно) марнувати, циндрити, витрачати, розтринькувати, переводити. Словник синонімів Караванського
  3. гайнувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Витрачати марно, розтринькувати, переводити. 2》 неперех., діал. Гуляти. 3》 перех., діал. Мучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гайнувати — ГАЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Витрачати марно, розтринькувати, переводити. Чоловік покинув її та перебував постійно в Італії, швидко гайнуючи там свої подільські маєтності (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. гайнувати — Літом хто гайнує, той зимою голодує. Хто не працює влітку на полі, той не буде мати що їсти взимку. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гайнувати — див. марнотратити Словник синонімів Вусика
  7. гайнувати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. гайнувати — Гайнувати, -ную, -єш гл. Небречь, растрачивать, мотать. Ти ж і сам колись був таким, як ми, дукою. Хто тобі, пеському синові, звелів гайнувати батьківщину. К. Бай. 47. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Ном. № 558. Словник української мови Грінченка