1. Словник української мови у 20 томах

гайнувати

ГАЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

1. Витрачати марно, розтринькувати, переводити.

Чоловік покинув її та перебував постійно в Італії, швидко гайнуючи там свої подільські маєтності (Т. Шевченко);

– Завтра не гайнуй мені дня, а то старий Горенко ще столярським аршином плечі зміряє (М. Стельмах);

– Наплював я і на подорож, і на Олешки. Зваж, Немирів – не Мальта. Вирішивши, що досить гайнувати молоді дні, я рушав пошукати чогось іншого... (Г. Колісник).

2. без дод., діал. Гуляти, нічого не робити.

Літом хто гайнує, той зимою голодує (прислів'я);

Витяг нове [перо] зі скриньки і почав надточувати його ножем, вийнятим із тої-таки скриньки. Очі мої при тому не гайнували: я роздивлявся жінку й думав, що не один губив через неї голову (Валерій Шевчук).

3. що, діал. Мучити.

Не було того дня, тієї години, щоб не лаяли, не гайнували Солохи (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гайнувати — гайнува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гайнувати — (майно) марнувати, циндрити, витрачати, розтринькувати, переводити. Словник синонімів Караванського
  3. гайнувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Витрачати марно, розтринькувати, переводити. 2》 неперех., діал. Гуляти. 3》 перех., діал. Мучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гайнувати — Літом хто гайнує, той зимою голодує. Хто не працює влітку на полі, той не буде мати що їсти взимку. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. гайнувати — див. марнотратити Словник синонімів Вусика
  6. гайнувати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. гайнувати — ГАЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Витрачати марно, розтринькувати, переводити. — Ти мені глини не гайнуй (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
  8. гайнувати — Гайнувати, -ную, -єш гл. Небречь, растрачивать, мотать. Ти ж і сам колись був таким, як ми, дукою. Хто тобі, пеському синові, звелів гайнувати батьківщину. К. Бай. 47. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Ном. № 558. Словник української мови Грінченка