галаган

ГАЛАГА́Н, а, ч.

1. Головатий півень з голою шиєю.

Бабин півень, горлатий галаган, злетів на тин і кукурікнув (Донч., VI, 1957, 30);

*У порівн. Мов півень отой галаган, від хати до хати бігав [отець Нокентій] (Збан., Єдина, 1959, 130).

2. діал. Поплавок на великій рибальській сіті.

Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться галаганами, пороблені з легкого сухого дерева (Н.-Лев., II, 1956, 221).

3. діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі.

Галаган маю в хустині зав’язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (Стеф., III, 1954, 41).