1. Словник української мови в 11 томах

галичани

ГАЛИЧА́НИ, ча́н, мн. (одн. галича́нин, а, ч.; галича́нка, и, ж.). Жителі Галичини.

Червона Армія Збруч переступила — галичанам сонце засвітило (Укр.. присл.., 1955, 405);

Значну роль у збудженні інтересу до російської літератури у Франка, як і в деяких інших молодих галичан, відіграв Драгоманов (Рад. літ-во, 3, 1957, 38);

Наскільки я чула про становище галичанок в товаристві, то се якась така неволя, що може б я скоріше на каторгу пішла, ніж на таке життя (Л. Укр., V, 1956, 269).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. галичани — -чан, мн. (одн. галичанин, -а, ч.; галичанка, -и, ж.). Жителі Галичини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. галичани — ГАЛИЧА́НИ, ча́н, мн. (одн. галича́нин, а, ч.; галича́нка, и, ж.). Жителі, уродженці Галичини. В Галичині склалось жіноче товариство. Галичанки видали в світ свою першу спільну літературну працю “Перший вінок” (І. Словник української мови у 20 томах
  3. Галичани — Галича́ни множинний іменник населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови