1. Словник української мови в 11 томах

ганити

ГА́НИТИ, ню, ниш, недок., перех.

1. Те саме, що гу́дити.

— Коли маєте мою одежину ганити, геть з мого двора (Вовчок, І, 1955, 96);

Вони [космополіти] перекручено тлумачили творчість класиків, ганили кращі досягнення вітчизняної літератури і мистецтва (Іст. укр. літ., II, 1956, 265);

Кінь як кінь — не поганий і не добрий. Немає за що ганити, нема за що й похвалити (Мур., Бук. повість, 1959, 129).

2. Докоряти кому-небудь; лаяти, сварити.

[Терміона:] Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Л. Укр., III, 1952, 419);

Коли в якому районі виявлялися ознаки підпільної чи партизанської діяльності, генерал [фашист] ганив підлеглих за те, що допустили до такого (Коз., Гарячі руки, 1960, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ганити — га́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ганити — Гудити, огуджувати, сил. ГАНЬБИТИ, ганьбувати, ОСЛАВЛЯТИ, ославлювати, знеславлювати, чорнити, очорнювати, паплюжити; (підлеглих) ЛАЯТИ, сварити, костити, шпетити. Словник синонімів Караванського
  3. ганити — -ню, -ниш, недок., перех. 1》 Те саме, що гудити. 2》 Докоряти кому-небудь; лаяти, сварити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ганити — ГА́НИТИ, ню, ниш, недок., кого, що. 1. Виносити осуд, висловлювати незадоволення; судити; протилежне хвалити. Коли маєте мою одежину ганити, геть з мого двора (Марко Вовчок); З неї сміялися, кепкували, на неї гримали... Словник української мови у 20 томах
  5. ганити — Оскаржити судовий вирок Словник застарілих та маловживаних слів
  6. ганити — див. ганьбити; дорікати; лаяти Словник синонімів Вусика
  7. ганити — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  8. ганити — Га́нити, га́ню, -ниш, -нять; гань, га́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ганити — Ганити, -ню, -ниш гл. Порицать, укорять, бранить, злословить, порочить, поносить, безчестить. Служив Москві, Іване, а вона ж його гане. Ном. № 669. Словник української мови Грінченка