гасло
ГА́СЛО, а, с.
1. Висловлена у стислій формі ідея, політична вимога, завдання; заклик.
Двадцять тисяч страйкарів загрожували буржуазному Львову. Гасла, які висували робітники, були чисто політичного характеру (Тудор, Вибр., 1949, 361);
На сторожі миру стала [Радянська Армія], В світі цілому вона. Золоте у неї гасло: Світу — мир, війні — війна (Рильський, Урожай, 1950, 104);
// Плакат з таким закликом.
Маруся з високим молодим юнаком-узбеком малювала гасла (Ле, Міжгір’я, 1953, 267);
// Провідний принцип.
Навкруги бороди Грушевського [в 1917 р.] зосередилися панки та полупанки, які остаточно відшліфували своє, хочете кредо, хочете гасло (Вишня, І, 1956, 445).
2. Умовний знак для дії; попередження, сигнал.
І смокче [Антосьо], бувало, сам, присівши до груби, і других частує, поставивши в сінях на варті одного, щоб дав гасло, як ітиме інспектор (Свидн., Люборацькі, 1955, 176);
Ходкевич глянув у поле, стиснув нервово губи і наказав затрубити гасло бойової готовності (Мак., Вибр., 1956, 471).
Значення в інших словниках
- гасло — га́сло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- гасло — Заклик, поклик, льозунґ, сов. лозунг; (в руках демонстранта) плякат; (умовний знак) сигнал, пароль, попередження; (у словнику) гніздо; пор. ДЕВІЗА. Словник синонімів Караванського
- гасло — -а, с. 1》 Висловлена у стислій формі ідея, політична вимога, завдання; заклик. || Плакат із таким закликом. || Провідний принцип. 2》 Умовний знак для дії; попередження, сигнал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гасло — ГА́СЛО, а, с. 1. Висловлена у стислій формі ідея, політична вимога, завдання; заклик, лозунг. Єдиною пам'яткою гарячих днів лишалась несподівана ряснота на сторінках газети енергійних звернень, закликів та гасел (В. Словник української мови у 20 томах
- гасло — ЗА́КЛИК (висловлена у формі звертання ідея, політична вимога, завдання), ВІДО́ЗВА, ГА́СЛО, ЛО́ЗУНГ, ПО́КЛИК, КЛИЧ уроч., ПО́КРИК рідко. Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка — козачка. Словник синонімів української мови
- гасло — Га́сло, -сла, -слу; га́сла, га́сел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гасло — Гасло, -ла с. 1) Сигналь, знакъ. Дав єси до бою гасло і грізна потуга встала. К. Псал. 150. Узяв мушкет, вистрелив на гасло. КС. 1882. IV. 171. 2) Лозунгъ, пароль. ЗОЮР. І. 203. Словник української мови Грінченка