гвалтом

ГВА́ЛТОМ, присл.

1. Силою, насильно.

Грабунком, гвалтом і пожаром На Україну орди йшли, Та кару яструбам-татарам Одважні месники несли (Рильський, Сад.., 1955, 19);

— Бога бійтеся, газдо, — хіба ми гвалтом сунемо?! Наші [польські] офіцерики до Румунії крешуть, нам вандрувати а ними не охота. Шукаємо добрих людей, щоб до полону стати (Ю. Янов., І, 1958, 253).

2. діал. Разом, гуртом.

Гвалтом прохали на обід (Коцюб., III, 1956, 152);

Ховали [Тетяну] гвалтом. Одібрали ключі у титаря, одімкнули церков, взяли мари, корогви (Вас., II, 1959, 110).