геніальність
ГЕНІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якої є творчість, що має для життя суспільства історичне значення.
..Вся геніальність Маркса полягав саме в тому, що він дав відповіді на питання, які передова думка людства вже поставила (Ленін, 19, 1950, 3);
Геніальність Т. Г. Шевченка включала в себе широку його освіченість, яка не заважала, а допомагала поетові бути оригінальним національним митцем (Вітч., 2, 1964, 152).
2. Власт. за знач. геніа́льний 2.
Засіб [упіймати сома] справді навдивовижу простий. Саме в оцій простоті і полягає його геніальність (Донч., VI, 1957, 58).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- геніальність — геніа́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- геніальність — -ності, ж. 1》 Найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якої є творчість, що має для життя суспільства історичне значення. 2》 Властивість за знач. геніальний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- геніальність — ГЕНІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якої є творчість, що впливає на життя суспільства. Я певен, що коли б запитати Хвильового про його власну геніальність, то він би тільки весело засміявся на відповідь (М. Словник української мови у 20 томах
- геніальність — ГЕНІАЛЬНІСТЬ — вищий прояв творчих здібностей, коли саморозвиток особистості стає розвитком людського роду. Г. має етнокультурні вияви, проте твори генія завжди виходять на світовий рівень. Тому... Філософський енциклопедичний словник