1. Словник української мови в 11 томах

гетьманат

ГЕТЬМАНА́Т, у, ч., іст. Те саме, що гетьма́нщина 3.

Він [О. Маковей] порівняно швидко і досить тверезо розібрався в недолугості Центральної ради і гетьманату, які спиралися у своїй «державній діяльності» на іноземні багнети (Жовт., 2, 1956, 84);

Торік, за гетьманату, сидів він у херсонській цитаделі, в камері смертників (Гончар, Таврія.., 1957, 301);

Коли шалів ще гетьманат, Як член запільного ревкому Вона [юнка] навчалась волю брать (Ус., Лави.., 1948, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гетьманат — гетьмана́т іменник чоловічого роду іст. Орфографічний словник української мови
  2. гетьманат — -у, ч., іст. Те саме, що гетьманщина 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гетьманат — ГЕТЬМАНА́Т, у, ч., іст. Те саме, що гетьма́нщина 2, 3. Не крийся, скажи, що ти деспот, що монархiю з гетьманату робиш. А то вiн так м'яко прибрав нас у свої руки i крутить нами, як ляльками в вертепi (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. Гетьманат — Правління гетьмана П. Скоропадського в Україні 1918; див. Українська Держава 1918. Універсальний словник-енциклопедія