1. Словник української мови в 11 томах

гетьманування

ГЕТЬМАНУВА́ННЯ, я, с., іст. Дія за знач. гетьманува́ти.

За короткий час свого гетьманування Виговський встиг роздати велику кількість земель православним монастирям, українській шляхті і козацькій старшині (Іст. УРСР, І, 1953, 276);

— Саме мальовничою Рокитною король обдарував Косінського на знак королівської ласки та благословення на гетьманування (Ле, Наливайко, 1957, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гетьманування — гетьманува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гетьманування — -я, с., іст. Дія за знач. гетьманувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гетьманування — ГЕТЬМАНУВА́ННЯ, я, с., іст. Дія за знач. гетьманува́ти. Повстання козакiв пiд гетьмануванням Павлюка скiнчилось битвою з поляками пiд Кумейками та Мошнами (І. Словник української мови у 20 томах
  4. гетьманування — Гетьманува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гетьманування — Гетьманува́ння, -ня с. Гетманство, пребываніе гетманомъ. Словник української мови Грінченка