гешефт
ГЕШЕ́ФТ, у, ч., зневажл. Приватна торгова (спекулятивна) операція.
Іцик не раз побував у Львові і в самій Варшаві, мав з ясновельможним панством різні гешефти (Кач., II, 1958, 491);
Друзі зроду не сварились Ні в гешефті, ні в гульбі (Воскр., Цілком.., 1947, 56);
*Образно. На мою думку, кожне наше життя зокрема могло б бути штукою [мистецтвом], одначе стає лише гешефтом (Коб., III, 1956, 103);
//Спекулятивний прибуток, доход.
— Кепські «гешефти» — відки взяти грошей? (Фр., V, 1951, 434).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me