гидливий
ГИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває огиду до кого-, чого-небудь.
Йому стало гидко й противно, бо він був гидливий зроду (Н.-Лев., IV, 1956, 334);
// Який виражає огиду.
Слизькі холодні руки фельдфебелеві ковзались по тілу. Пересмикувала гидлива дріж (Коз., Зол. грамота, 1939, 5);
Гидливий рух Потоцького не уникнув його [Юстовського] пильних очей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 101).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гидливий — гидли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- гидливий — Бридливий; пор. ПЕРЕБІРЛИВИЙ, ВИБАГЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
- гидливий — -а, -е. Який відчуває огиду до кого-, чого-небудь. || Який виражає огиду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гидливий — ГИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває огиду до кого-, чого-небудь. Йому стало гидко й противно, бо він був гидливий зроду (І. Нечуй-Левицький); Лаврін – неначе дівчина. Його душу легко сполохати бридким словом, він гидливий, і над тим Марко часто кепкував (Ю. Словник української мови у 20 томах
- гидливий — ГИДЛИ́ВИЙ (який відчуває, виражає огиду), БРИДЛИ́ВИЙ. — Геть, гидкий! Одчепись од мене! І не чіпляй мені твого намиста, і не цілуй мене, бо я гидлива (І. Нечуй-Левицький); Ненароком замочивши ногу, він трусив нею, як бридливий кіт (О. Ільченко). Словник синонімів української мови
- гидливий — Гидли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гидливий — Гидливий, -а, -е Брезгливый, брезгающій. Драг. 35. Словник української мови Грінченка