гирка

ГИ́РКА, и, ж. Зменш. до ги́ря 1, 2.

— Тридцять п’ять фунтів мірчука виходить, — став гирку — три, а сам на вагах підганяє (Головко, II, 1957, 30);

Він намагався узнати годину на ходиках, але гирка вночі обіперлася на спинку стільця — і вони давно вже стояли (Панч, В дорозі, 1959, 234);

*У порівн. Це був справжній кулак, міцний і важкий, як чавунна гирка (Собко, Звич. життя, 1957, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гирка — ги́рка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ги́рки Орфографічний словник української мови
  2. гирка — -и, ж. Зменш. до гиря 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гирка — див. гиря Словник чужослів Павло Штепа
  4. гирка — ГИ́РКА, и, ж. Зменш. до ги́ря 1, 2. – Тридцять п'ять фунтів мірчука виходить, – став гирку – три, а сам на вагах підганяє (А. Головко); Він намагався узнати годину на ходиках, але гирка вночі обіперлася на спинку стільця – і вони давно вже стояли (П. Словник української мови у 20 томах
  5. гирка — Гирка, -ки ж 1) Сортъ пшеницы. ЗЮЗО. І. 139. 2) Кувшинъ съ отбитымъ горлышкомъ. Козел. у. Словник української мови Грінченка