1. Словник української мови в 11 томах

гичка

ГИ́ЧКА, и, ж.

1. Стебло та листя перев. коренеплодів та бульбоплодів; бадилля, ботвина.

Кублилася дрібною гичкою жовтогаряча морква (Мирний, IV, 1955, 205);

Дівчата підбирали викопані буряки і, обрізавши на них гичку, складали в купи (Донч.. VI, 1957, 324);

Плануємо засилосувати понад 3000 центнерів гички цукрових буряків (Колг. Укр., 9, 1956, 26).

2. перен., розм. Верхня частина зав’язаного мішка, вузла.

Хвать [баба] вузла за гичку! І, немов той акробат, Дряпалась на пічку (С. Ол., Вибр., 1959, 231).

3. діал. Грива.

[Куць:] Я їм коня притяг за гичку в стайню (Л. Укр., III, 1952, 251).

4. діал. Росток, паросток на коренеплодах.

Перебирала [Катерина] кожну картоплину: з гичками відкладала на насіння, а почорнілі — на харч (Чорн., Виз-вол. земля, 1959, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гичка — ги́чка іменник жіночого роду бадилля Орфографічний словник української мови
  2. гичка — -и, ж. 1》 Стебло та листя перев. коренеплодів та бульбоплодів; бадилля, ботвина. 2》 перен., розм. Верхня частина зав'язаного мішка, вузла. 3》 діал. Грива. 4》 діал. Росток, паросток на коренеплодах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гичка — ГИ́ЧКА, и, ж. 1. Стебло та листя перев. коренеплодів та бульбоплодів; бадилля, ботвина. Кублилася дрібною гичкою жовтогаряча морква (Панас Мирний); Дівчата підбирали викопані буряки і, обрізавши на них гичку, складали в купи (О. Донченко); Це була морква. Словник української мови у 20 томах
  4. гичка — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  5. гичка — див. волосся; стебло Словник синонімів Вусика
  6. гичка — БОТВИ́НА (збірн. — стебла й листя коренеплідних рослин), БОТВИ́ННЯ, ГИ́ЧКА, ГИЧ діал. (стебла і листя перев. коренеплодів та бульбоплодів). Від залізниці розбігалися в синю далечінь рівні, як стріла, буйнозелені рядки ботвини (О. Словник синонімів української мови
  7. гичка — Ги́чка, -чки, -чці (бадилля) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гичка — Гичка, -ки ж. 1) Листва на огородныхъ растеніяхъ, ботва. Цибулина гичка. Гн. II. 101. 2) Бумажная или шерстяная нитка навязываемая на руку, какъ симпатическое средство отъ ревматизма. Харьк. 3) Качань кукурузы безъ зеренъ. Угор. Словник української мови Грінченка