гладун
ГЛАДУ́Н, а́, ч.
1. розм. Непомірно повна людина; товстун.
Над водою розлігся розпачливий зойк отця Миколая, який незграбно шубовснув у воду. — Рятуйте, ..потопаю… — На здоров&́8242; ячко, гладуне, — крізь зуби процідив Мар’ян (Стельмах, I, 1962, 508);
*Образно. Метушня й сіпанина продовжувалася зо чверть години. Але врешті-решт бджоли зіпхнули-таки всіх опецькуватих гладунів [шершнів] униз на землю й засапано стали обвіватися крилечками (Козл., Мандрівники, 1946, 50).
2. діал. Глек, глечик.
Зоя залізла до комори шукати межи гладунами відповідного кисляку на вечерю (Коб., III, 1956,505).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гладун — -а, ч. 1》 розм. Непомірно повна людина; товстун. 2》 діал. Глек, глечик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гладун — ГЛАДУ́Н, а́, ч. 1. розм. Гладка, товста людина; товстун. Перекладач швидко в ніс щось пробурмотів, і Гасан, рудобородий гладун, повільно випростався, шия і все обличчя, кругле, як куля, вкрилося червоними плямами (Б. Левін); – Ти хто єси? – спитав Богдан. Словник української мови у 20 томах
- Гладун — Гладу́н прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- гладун — див. гладкий Словник синонімів Вусика
- гладун — ГЛЕК (висока кругла посудина, розширена донизу), ГЛЕ́ЧИК, ДЗБАН (ЗБАН розм.), ДЗБА́НОК (ЗБА́НОК розм.), ДЖБАН (ЖБАН розм.), ЖБА́НОК розм., ГЛАДИ́ШКА розм., КУ́ХВА заст., ГЛАДУ́ЩИК діал., ГЛАДУ́Н діал. Словник синонімів української мови
- гладун — Гладун, -на м. 1) Полный, жирный человѣкъ. Н. Вол. у. 2) = веретільник. Вх. Пч. ІІ. 16. 3) раст. Herniaria glabra L. ЗЮЗО. І. 124. Словник української мови Грінченка