1. Словник української мови в 11 томах

гладушник

ГЛАДУ́ШНИК, а, ч., діал. Чистотіл.

Мамай зірвав кілька корінців гладушника, що на нім уже сяяли ясно-жовті квіти (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 493).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гладушник — гладу́шник іменник чоловічого роду чистотіл діал. Орфографічний словник української мови
  2. гладушник — -а, ч., діал. Чистотіл, ластовине зілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гладушник — ГЛАДУ́ШНИК, а, ч., діал. Чистотіл. Мамай зірвав кілька корінців гладушника, що на нім уже сяяли ясно-жовті квіти (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  4. гладушник — ЧИСТОТІ́Л бот., ГЛАДУ́ШНИК діал., ЧИСТЕ́ЦЬ діал., ЧИ́СТИК (ЧИСТЯ́К) діал. Не вмивається Ониська любистком та чистотілом, не маститься на ніч збираною сметаною, плюнула вона й розтерла на ті веснянки, скільки там їх? (М. Рудь). Словник синонімів української мови