1. Словник української мови в 11 томах

гласно

ГЛА́СНО. Присл. до гла́сний¹.

Тут всякий гласно женихався, Ревнивих ябед не боявся (Котл., І, 1952, 150);

Треба вміти похвалити, Де тайком, де гласно (Воскр., З перцем!, 1957, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гласно — гла́сно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. гласно — Присл. до гласний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гласно — ГЛА́СНО. Присл. до гла́сний¹. Тут всякий гласно женихався, Ревнивих ябед не боявся (І. Котляревський); Треба вміти похвалити, Де тайком, де гласно (С. Воскрекасенко). Словник української мови у 20 томах
  4. гласно — див. прилюдно Словник синонімів Вусика