1. Словник української мови в 11 томах

глиба

ГЛИ́БА, и, ж. Те саме, що бри́ла.

Летить каміння, летять глиби страшні на військо королівське (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 54);

На шляху незабаром почали траплятися земляні глиби на кризі (Видатні вітч. географи.., 1954, 58);

*Образно. Ми зрушили з місця глибу нечуваної ваги, глибу косності, неуцтва.. (Ленін, 31, 1951, 99);

*У порівн. Матрос, як глиба, стояв лицем до зборів, уперся спиною об ганок (Ле, Історія радості, 1947, 65).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глиба — правильніше: брила «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. глиба — гли́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. Глиба — Брила Неправильно-правильно
  4. глиба — -и, ж. Те саме, що брила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. глиба — Брила, груда, грудомаха Словник чужослів Павло Штепа
  6. глиба — ГЛИ́БА, и, ж. Те саме, що бри́ла. Летить каміння, летять глиби страшні на військо королівське (А. Шиян); Коли зверху шугонула товстелезна глиба зеленого льоду, всі хлопчаки розступилися (П. Загребельний); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  7. глиба — БРИ́ЛА (великий безформний шматок землі, каменю, льоду і т. ін.), ГЛИ́БА рідше, ГРУ́ДА розм., ГРУДОМА́ХА підсил. розм. Митя сидить на горбку, на замшілій брилі, і слухає гомін дітвори, брязкіт сапок об дрібне каміння... Словник синонімів української мови