1. Словник української мови в 11 томах

глиб

ГЛИБ, у, ч. Те саме, що глибина́ 2, 3.

Ми нахилялись над краєм човна.. і дивились, як виринали з таємного глибу і скакали крізь наші пальці зелені іскри, одна, друга, десята… (Коцюб.,II, 1955, 302);

Всі троє ідуть у глиб подвір’я до старої хати (Мик., І, 1957, 41);

Дружба народів досягла повного розвитку лише в наш, радянський час. Але коріння її сягають в глиб віків (Рильський, III, 1953, 15);

З самого глибу серця виринають думки непримітні, гадки легкокрилі, самі мчаться і вас мчать за собою (Мирний, IV, 1955, 311);

*У порівн. Ця справа була такою темною, як морський глиб (Ле, Вибр., 1939, 237).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глиб — глиб іменник чоловічого роду глибина Орфографічний словник української мови
  2. глиб — -у, ч. Те саме, що глибина 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глиб — ГЛИБ, у, ч. Те саме, що глибина́ 2, 3. Ми нахилялись над краєм човна .. і дивились, як виринали з таємного глибу і скакали крізь наші пальці зелені іскри, одна, друга, десята... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. глиб — див. безодня Словник синонімів Вусика
  5. глиб — ГЛИБИНА́ (простір, що знаходиться на великій відстані від поверхні до низу), ГЛИБІ́НЬ, ГЛИБОЧІ́НЬ, ГЛИБ, ГЛИБО́КІСТЬ (від земної поверхні). Вліз у воду Гриць і ну Поринати в глибину (І. Словник синонімів української мови
  6. глиб — Глиб, -бу, -бові (ч. р.). У глиб краї́ни Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. глиб — Глиб, -бу м. Глубина, глубь. Кинулась на самий глиб. МВ. І. 144. Велика риба на глибу ходить. Лебед. у. Піймати чорного линка з глибу. Грин. II. 322. Словник української мови Грінченка