глиб

ГЛИБ, у, ч.

Те саме, що глибина́ 2, 3.

Ми нахилялись над краєм човна .. і дивились, як виринали з таємного глибу і скакали крізь наші пальці зелені іскри, одна, друга, десята... (М. Коцюбинський);

Дзюрить, дзижчить, дзюрчить, дзирчить вода, мелодії грає на каміння флейті, а в білих пін хвилястогривім рейді риб щічки розцвітають з глибу дна (Б.-І. Антонич);

З самого глибу серця виринають думки непримітні, гадки легкокрилі, самі мчаться і вас мчать за собою (Панас Мирний);

* У порівн. Ця справа була такою темною, як морський глиб (Іван Ле).

○ (1) У глиб (у глибочі́нь), у знач. прийм., з род. в.:

а) вказує на рух у середину чогось.

Всі троє ідуть у глиб подвір'я до старої хати (І. Микитенко);

Вона повільно здійметься над головами цих казкових людей, полине вище й вище, у глибочінь загадкового блакитного купола (О. Донченко);

Пужай протовпився в глиб колони (П. Автомонов);

б) вказує на віддалений час.

Геологічні ери, ясно і просто вкладаючись в лекцію, відносять уяву молоді в глиб мільйонів минулих років (О. Довженко);

Єдиний .. вияв народного світогляду – художня, поетична народна творчість. Практичне використання її творцями-одиницями сягає в глибочінь віків (М. Рильський).