глиб
ГЛИБИНА́ (простір, що знаходиться на великій відстані від поверхні до низу), ГЛИБІ́НЬ, ГЛИБОЧІ́НЬ, ГЛИБ, ГЛИБО́КІСТЬ (від земної поверхні). Вліз у воду Гриць і ну Поринати в глибину (І. Нехода); Дрібні каміння сипалися під ногами в Івана, з глухим гарчанням спадаючи в чорну глибінь (М. Коцюбинський); Скраю, на мілині, ледь коливались червоні водорості, а далі темніла глибочінь (О. Донченко); — Он бач високий димар — там у нас парова машина, що і воду з далекого глибу землі добуває (Панас Мирний); (Голоски Потерчат:) Ми ж бо не знали, що тута гості, ми б не зринали із глибокості (Леся Українка). — Пор. на́дра.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глиб — глиб іменник чоловічого роду глибина Орфографічний словник української мови
- глиб — -у, ч. Те саме, що глибина 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- глиб — ГЛИБ, у, ч. Те саме, що глибина́ 2, 3. Ми нахилялись над краєм човна .. і дивились, як виринали з таємного глибу і скакали крізь наші пальці зелені іскри, одна, друга, десята... (М. Словник української мови у 20 томах
- глиб — див. безодня Словник синонімів Вусика
- глиб — Глиб, -бу, -бові (ч. р.). У глиб краї́ни Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глиб — ГЛИБ, у, ч. Те саме, що глибина́ 2, 3. Ми нахилялись над краєм човна.. і дивились, як виринали з таємного глибу і скакали крізь наші пальці зелені іскри, одна, друга, десята… (Коцюб.,II, 1955, 302); Всі троє ідуть у глиб подвір’я до старої хати (Мик. Словник української мови в 11 томах
- глиб — Глиб, -бу м. Глубина, глубь. Кинулась на самий глиб. МВ. І. 144. Велика риба на глибу ходить. Лебед. у. Піймати чорного линка з глибу. Грин. II. 322. Словник української мови Грінченка