1. Словник української мови в 11 томах

глист

ГЛИСТ, а́, ч. Черв’як, що паразитує в організмі людини і тварини; гельмінт.

Найчастіше глисти населяють той чи інший відділ кишок, але можуть паразитувати в печінці, в жовчному міхурі і в інших органах (Хвор. дит. віку, 1955, 149);

*У порівн. Прокинувшися, ввесь трусився [Еней], За серце ссало, мов глисти (Котл., І, 1952, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глист — глист іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. глист — -а, ч. Черв'як, що паразитує в організмі людини і тварин; гельмінт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глист — Глистюк Словник чужослів Павло Штепа
  4. глист — ГЛИСТ, а́, ч. Черв'як, який паразитує в організмі людини і тварин; гельмінт. Найчастіше глисти населяють той чи інший відділ кишок, але можуть паразитувати в печінці, в жовчному міхурі та в інших органах (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. глист — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  6. глист — ГЛИСТ (черв'як, що паразитує в організмі людини, тварин), ГЕЛЬМІ́НТ книжн., ГЛИСТЮ́К розм. З ним дітям заборонено гратися, бо в собак, мовляв, є глисти (О. Донченко); Збудниками глистяних хвороб є паразитичні черв'яки — гельмінти, або глисти (з журналу). Словник синонімів української мови
  7. глист — Глист, глиста́; глисти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. глист — Глист, -та м. Глиста. Словник української мови Грінченка