1. Словник української мови в 11 томах

глузування

ГЛУЗУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. глузува́ти.

Настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна [М. П. Старицькому] (Л. Укр., V, 1956, 141);

Стаття [в гітлерівській газеті] викликала серед партизанів сміх і глузування (Шиян, Партиз. край, 1946, 196).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глузування — глузува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. глузування — -я, с. Дія за знач. глузувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глузування — ГЛУЗУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. глузува́ти. Настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна [М. П. Старицькому] (Леся Українка); Стаття викликала серед партизанів сміх і глузування (А. Словник української мови у 20 томах
  4. глузування — див. насмішка Словник синонімів Вусика
  5. глузування — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  6. глузування — Глузува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. глузування — Глузува́ння, -ня с. Издѣвательство, насмѣшка. На обличчі в мене сором од докору, глузування. К. Псал. 106. Словник української мови Грінченка