глузування
ГЛУЗУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. глузува́ти.
Настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна [М. П. Старицькому] (Леся Українка);
Стаття викликала серед партизанів сміх і глузування (А. Шиян);
Федір Васильович вловив у тому голосі нотки осуду чи незлобивого глузування (Є. Доломан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глузування — глузува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- глузування — -я, с. Дія за знач. глузувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глузування — див. насмішка Словник синонімів Вусика
- глузування — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм. Словник синонімів української мови
- глузування — Глузува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глузування — ГЛУЗУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. глузува́ти. Настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна [М. П. Старицькому] (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- глузування — Глузува́ння, -ня с. Издѣвательство, насмѣшка. На обличчі в мене сором од докору, глузування. К. Псал. 106. Словник української мови Грінченка