глузливість
ГЛУЗЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. глузли́вий.
– Він винен? – поспитала [Ольга] тихо, заховуючи в очах глузливість (Я. Качура);
Вона говорила це серйозно, без натяку на глузливість (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глузливість — глузли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- глузливість — -вості, ж. Абстр. ім. до глузливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глузливість — ГЛУЗЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до глузли́вий. — Він винен? — поспитала [Ольга] тихо, заховуючи в очах глузливість (Кач., II, 1958, 39). Словник української мови в 11 томах