1. Словник української мови у 20 томах

глузувати

ГЛУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з кого – чого і без дод., над ким – чим.

Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.

– Жартуй, да не глузуй із бідних парубків (Є. Гребінка);

Хай сміються з нас, глузують – Нам байдуже, Бо замовкнуть, як почують Слово дуже (М. Рильський);

Не порина та й не порина [Явдоха], та ще й глузує над усіма (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Над Шмалієнком Цимбал завжди глузує (І. Багмут);

[Харитон:] Дід Кирило кажуть, що відьми розплодилися, а Роман глузує! (М. Кропивницький);

– Ви ще й глузувати збираєтесь? – істерично закричала вона (М. Хвильовий);

* У порівн. Жінка подивилась на мене. Її очі сміялись, наче глузували з мого запитання (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глузувати — глузува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. глузувати — (з кого) кепкувати, кпити|ся|, сміятися, збиткуватися, висмівати кого, с. глумитися, посмішкуватися, о. підіймати на глузи <�глум, посміх, сміх), брати на сміх <�глум, глузи, кпини>, д. шкилити, шкилювати; (тонко) іронізувати. Словник синонімів Караванського
  3. глузувати — [глузуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. глузувати — -ую, -уєш, недок., з кого – чого, над ким – чим і без додатка. Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. глузувати — див. насміхатися Словник синонімів Вусика
  6. глузувати — НАСМІХА́ТИСЯ з кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об'єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ, КПИ́ТИ розм., КПИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  7. глузувати — Глузува́ти, -зу́ю, -зу́єш з кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. глузувати — ГЛУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з кого-чого, над ким-чим і без додатка. Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось. — Жартуй, да не глузуй із бідних парубків (Греб. Словник української мови в 11 томах
  9. глузувати — Глузувати, -зую, -єш гл. Насмѣхаться, издѣваться, поднимать на смѣхъ. Матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67. Словник української мови Грінченка