1. Словник української мови в 11 томах

глупуватий

ГЛУПУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Трохи глупий;

// Без розумного змісту.

Його глупуваті оповідання ввели їх у добрий гумор (Іван Франко, II, 1950, 270);

// у знач. ім. глупуватий, того, чол.; глупувата, тої, жін. Трохи глупа людина.

Оженився дурний, та взяв глупувату, та не знали, що робить, — запалили хату (Номис, 1864, № 9014).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глупуватий — -а, -е, рідко. Трохи глупий. || Без розумного змісту. || у знач. ім. глупуватий, -того, ч.; глупувата, -тої, ж. Трохи глупа людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. глупуватий — ГЛУПУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Який відзначається певною розумовою обмеженістю. Куглицький обернув голову, і його лице розплилося в глупуватій посмішці (І. Чендей); // Без розумного змісту. Його глупуваті оповідання ввели їх у добрий гумор (І. Словник української мови у 20 томах
  3. глупуватий — див. дурний Словник синонімів Вусика
  4. глупуватий — Глупуватий, -а, -е Глуповатый. Оженився дурний та взяв глупувату, та не знали, що робить — запалили хату. Ном. № 9014. Словник української мови Грінченка