1. Словник української мови в 11 томах

глухань

ГЛУХА́НЬ, я́, ч., розм. Те саме, що глуха́р 2.

До нього знову повернулися пісня і слух, хоча довго не хотіли примиритися з цим ті безжалісні просмішники, які навіки охрестили його глуханем (Стельмах, Хліб.., 1959, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глухань — глуха́нь іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. глухань — -я, ч., розм. Те саме, що глухар 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глухань — ГЛУХА́НЬ, я́, ч., розм. Те саме, що глуха́р 2. До нього знову повернулися пісня і слух, хоча довго не хотіли примиритися з цим ті безжалісні просмішники, які навіки охрестили його глуханем (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. глухань — див. глухий Словник синонімів Вусика
  5. глухань — ГЛУХИ́Й ім. (людина, яка не чує або погано чує), ГЛУХА́Р розм., ГЛУХА́НЬ розм., ГЛУШКО́ зневажл., ГЛУШМА́Н зневажл., ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ зневажл. Глухий не дочує, то вигадає (прислів'я); (Федорович:) Що?.. Як ти сказав, Васильовичу? (Васильович:) Глухар! (І. Словник синонімів української мови