1. Словник української мови в 11 томах

глухувато

ГЛУХУВА́ТО. Присл. до глухува́тий 2.

Лагідний, ласкавий, глухувато-одноманітний, він [туркіт горлиці] таїть у собі якийсь особливий чар (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 74);

— Ми чули тут доповідь товариша Мартинова, — сказав [Чумак] напружено, глухувато (Донч., І, 1956, 442).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глухувато — глухува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. глухувато — Присл. до глухуватий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глухувато — ГЛУХУВА́ТО. Присл. до глухува́тий 2. Лагідний, ласкавий, глухувато-одноманітний, він [туркіт горлиці] таїть у собі якийсь особливий чар (М. Рильський); – Ми чули тут доповідь товариша Мартинова, – сказав [Чумак] напружено, глухувато (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах