глухувато
ГЛУХУВА́ТО.
Присл. до глухува́тий 2.
Лагідний, ласкавий, глухувато-одноманітний, він [туркіт горлиці] таїть у собі якийсь особливий чар (М. Рильський);
– Ми чули тут доповідь товариша Мартинова, – сказав [Чумак] напружено, глухувато (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глухувато — глухува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- глухувато — Присл. до глухуватий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- глухувато — ГЛУХУВА́ТО. Присл. до глухува́тий 2. Лагідний, ласкавий, глухувато-одноманітний, він [туркіт горлиці] таїть у собі якийсь особливий чар (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 74); — Ми чули тут доповідь товариша Мартинова, — сказав [Чумак] напружено, глухувато (Донч., І, 1956, 442). Словник української мови в 11 томах