1. Словник української мови у 20 томах

глухуватість

ГЛУХУВА́ТІСТЬ, тості, ж.

Властивість і стан за знач. глухува́тий.

Велику шкоду приносять слуху надмірно сильні звуки і тривалий шум, особливо шкідливо діє останній, що призводить до глухуватості та навіть до глухоти (із журн.);

Замполіт майор Сугоскула говорить неквапливо глухуватим голосом, нібито без будь-яких емоцій. Але ота глибинна глухуватість, що, здається, народжується аж на дні грудей, видає його неспокій, біль вразливої і зраненої душі (Є. Доломан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глухуватість — глухува́тість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. глухуватість — -тості, ж. Абстр. ім. до глухуватий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глухуватість — Глухува́тість, -тости, -тості, -тістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. глухуватість — ГЛУХУВА́ТІСТЬ, тості, ж. Абстр. ім. до глухува́тий 1. Словник української мови в 11 томах