глухість
ГЛУ́ХІСТЬ, хості, ж.
1. Стан за знач. глухи́й 1.
Він мимоволі подумав, як у тому гуркоті, в тому шумовинні ще тримається риба. Чи й вона міняє свої тисячолітні звички, чи просто вона глуха до всього й живе завдяки отій своїй глухості й здатності не втягуватись у закручений людиною вир? (Ю. Мушкетик);
Цілковита глухість не давала йому почути недоброзичливих до Полікарпа нашіптувань (Валерій Шевчук).
2. Властивість за знач. глухи́й 2.
– Ти без техніки жити не можеш .. – А от і можу, – з непевною глухістю згодом промовив він (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глухість — глу́хість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- глухість — -хості, ж. Абстр. ім. до глухий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- глухість — ГЛУ́ХІСТЬ, хості, ж. Абстр. ім. до глухи́й 1. Часто глухість — це наслідок хвороби вже в більш пізньому віці (Рад. Укр., 20. IX 1960, 3). Словник української мови в 11 томах